неділя, 4 січня 2015 р.

"Inter arma musae silent"

Війна, країна б’ється в крові
Життя стоїть, нічого не іде
Шляхом незвіданого болю
Хлопчина гордо прапор свій несе
Було багато крові, болю
І криків зболених кудись
Хоча ніхто їх чуть не чує
А серце охололо, але ще іде

Життя проходить тихо й непристрасно
Вбирає вітер подих у світи
Останній вдих, останній видих
Земля приймає всі його  думки
Й попрощатися нема нікому
Всього лиш небо і сніги

Пройшла сльоза по зболеній людині
І тихо молиться, прощається солдат
А кров тече, не стримує потоку
Вбирає в себе все  життя земне.
Холодний вітер, дощ і хуртовина
Безжалісно минають муки хлопчака
А він кричить, а він благає щастя
Хоча б якогось, все ж таки навік

А все стоїть, стоїть, не ворухнеться
Не дасть надії хлопцеві тепер
Ніщо, ніщо не вийме скромний подих
Останній, тихий із землі тепер

А він боровся, йшов на танки,  міни
Хотів служити, битись та іти
Вперед, лише  до перемоги та мети
Але не сталось, хлопця підвели’
Стріляли в нього, подих зупинили
Безжально увірвали усі його думки.
А він лежав, самотньо і таємно
І лився подих, тихо, до трави -
Вона остання разом із болотом
Були його братами та дітьми.

А він лежав, самотньо і безжально
І Кров текла, вогонь топився в жарі
Й вода палала парою, страхіттям
За те, що він вже тут самий

Пройшов лиш час, а подих не забувся
Він досі в пам’яті трави
І завжди, раз лише ступивши
Розумієш – краще вже піти
Піти та помолитися, за душу всіх
Хто там  так  болісно страждав
Віддати честь, піти та залишити
Пам'ять в серці та думках
  
 Франчук Марта 20.09.2014


Немає коментарів:

Дописати коментар